Блог

(Вишиванки)

За народними віруваннями, Великий піст напередодні Пасхи – найкращий час, щоб вишити до шлюбу рушники. Як зробити це, дотримуючись традицій, розповімо у нашому блозі

Для весілля знадобиться 5 рушників – щоб прикрасити ікони, коровай, перев'язати молодим руки та застелити під ноги на вінчанні. Оскільки рушник символізує життєвий шлях, то полотно для нього має бути суцільним, без мережок та тасьм, адже так «наче долю собі перерізаєш», вірять у народі. Для весільної вишивки існує спеціальне полотно, виткане з безперервної нитки. Купуючи тканину, варто звернути увагу на настрій та енергетику продавця, а до роботи братися зі світлими думками, помолившись. Бажано під час роботи не змінювати голку, вона вбирає енергію і передає її майбутньому витвору. Поганою прикметою вважається, якщо знаряддя праці загубиться або поламається – тоді ліпше розпочати заново, на новому полотні.

Читати далі

(Вишиванка)

Ця жінка створила цілу школу української вишивки в Криму та Музей народних умільців на півострові. Із захопленням про неї згадують усі причетні до світу цього рукодільного мистецтва та з великим жалем говорять про непоправність втрати. Коли її не стало, наче відійшла ціла епоха, говорять її колеги. Віра Сергіївна померла у сторічному віці, залишивши по собі багатющий спадок. Її роботи споглядають любителі прекрасного у 38 музеях світу. Сьогодні розповімо про найвидатніші досягнення відомої майстрині

Читати далі

Перше видання, датоване 1840 роком, знакової для всіх українців книжки перенесли на полотно майстрині з міста Рівного – Олена Медведєва та Анна Тимошок. Таким чином жінки вшанували 200-ту річницю з дня народження найвідомішого українського письменника Тараса Шевченка. Нині їхній витвір милує око жителів та гостей різних українських міст. Так, вишитий «Кобзар» можна було неодноразово побачити у Музеї Тараса Шевченка, Музеї книги, що в столиці, в експозиційних залах Рівненського краєзнавчого та Острозького музеїв. Як створювався витвір вагою понад три кілограми, дізнавайтеся з нашої публікації

Читати далі

1. Ви отримали лист чи смс з спеціальним промо-кодом Приватбанку. Він дає Вам знижку -25% на всі вишиванки на нашому сайті http://vyshyvanka.net (крім виробів ручної роботи).

2. Знижка за промо-кодом 25% від суми замовленння не сумується з іншими знижками на сайті.

3. Промо-код можна використовувати одноразово.

4. Знижка в розмірі 25% від суми замовлення за промо-кодом діє до 31.01.2017 включно.

5. Як використати промо-код?

При оформленні замовлення на сайті, в Кошику в полі "Примітка" введіть отриманий код. При обробці замовлення менеджер від вказаної суми замовлення відніме знижку 25%

З-поміж інших українських регіонів волинський стиль упізнаваний за кількома найвідомішими ознаками, про які розповімо у статті. Здавна волинська вишивка славилася своїми геометричними візерунками, чіткими й нескладними за композицією. Також старовинний поліський одяг вирізняється тим, що більшість вишиванок у цьому краї викроювалися ножем, а коміри в таких убраннях були викладними. Вони прищіплювалися запонками (по-тодішньому — шпонками, що відомі ще з козацької доби) з олова зі скельцем або ж “жичками” — вовняними смужками червоного або зеленого кольору.

Крій чоловічих і жіночих сорочок принципово не відрізнявся, однак за нанесенням орнаменту можна було ідентифікувати молодих хлопців — власників вишитого вбрання: їхні сорочки розшиті на комірі, пазусі та чохлах. Жіночі ж сорочки були довгими, ніж у чоловіків: по кісточки. Розшивалися вставки, рукави, іноді комір та пазуха. Для цього використовували переважно червоні нитки з вкрапленнями чорних барв. А чого варті самі лишень назви, подекуди романтичні, подекуди екзотичні: “хмелик”, “хрести гречкою”, “безконечник”, “кукурузка”, “огірочки на дві половинки”, “кошички”, “баранячі роги”, “сокирки”, “копита”, “сливочуки”, “дубове листя”, “рутка”, “очка”, “ягідки”, “цимбали”, “звізди”. І сьогодні волинські майстрині-рукодільниці полюбляють називати власні творіння, переосмислюючи давні назви або ж створюючи авторські. Відомі нині на Волині вишивальниці сестри Махонюк знані не лише своїм оригінальним почерком, а й іменами, які дають полотнам: “Гранатове намисто”, “Ще треті півні не співали”, “Вечірня серенада”, “Зацвіли ромашки в полі” тощо.

Детальніше

Гарна новина для наших клієнтів: 2 дні, 28 і 29 січня 2016 року в інтернет-магазині "Вишиванка.Нет" "Дні соцмереж"!

Вподобайте наші сторінки на Facebook або ВКонтакті та поширте публічно дане повідомлення в своїй стрічці - і отримуйте 25% знижки на всі вишиванки в нашому інтернет-магазині (крім виробів ручної роботи)!
Знижка буде діяти на всі замовлення, оформлені через кошик 28 та 29 січня (незалежно від часу оформлення), а також оформлені в телефонному режимі в робочий час з 9.00 до 18.00. Для отримання знижки вкажіть в коментарях до замовлення промокод "Соцмережі25" і посилання на свою сторінку в соцмережі.

Вдалих покупок і гарного дня!

Її бренд Vyshyvanka by Vita Kin став відомим у всьому світі. Дизайнерка й фотограф Віта Кін відома на рідній землі, шанують її і за кордоном.

Про українку, котра вдихнула в вишиванку нове життя, пишуть світові модні глянці, а її сукні припадають до смаку першій леді Марині Порошенко, знаменитій телеведучій Ксенії Собчак, консультанту японського Vogue Анні Делло Руссо, музі Дольче Габбана Джованні Баттальї. Так, дружина українського президента обрала вбрання від Віти Кін для святкувань річниці Хрещення Русі у липні цього року. Також пані Марина з'явилася на обкладинці українського журналу ELLE у червоній вишиванці від дизайнерки. А російська телеведуча Ксенія Собчак одягла вишиванку від Віти Кін на церемонію нагородження фестивалю «Кінотавр», про що заздалегідь повідомила у своєму твітері і чим спровокувала неоднозначну реакцію серед російських шанувальників.

Читати далі

Сьогодні розповімо про унікальну техніку вишивки, котра стала візитівкою України, а передусім – Тернопілля. Нині борщівські сорочки є затребуваними у сучасних дизайнерів, вони готові за великі гроші придбати давню вишиванку з Борщова, аби згодом використати її для своїх модних творінь.

Особливість борщівської вишиванки, якій уже понад п'ять століть, — у її чорному кольорі. Виникнення такого способу шиття пов'язане з трагічними подіями, що відбувалися на території України. У XV–XVIII століттях на Борщівський край постійно нападали турки й татари, залишаючи по собі смерті та спустошені землі. Під час одного з таких набігів у кількох наддністрянських селах полягли всі чоловіки. Оплакуючи свої відтепер вдовині ролі, жінки заприсяглися, що впродовж сімох наступних поколінь їхні роди носитимуть траур за загиблими і братимуть шлюб у сорочках, розшитих начорно. Останнє покоління, що підпадає під цю клятву, народилося на початку XX століття.

Читати далі

Історія нашого національного вбрання сповнена глибоких традицій та дивовижних таємниць, чимало з яких нам ще належить розгадати. Українська вишиванка — не лише стильне вбрання, а й певний культурний код та духовний оберіг. Пропонуємо вам дізнатися кілька цікавих фактів про вишиванки

1. Чим сорочка біліша — тим чоловік добріший. У наших предків своєрідним тестом на готовність до одруження вважалося вміння нареченої вишити сорочку для себе та свого обранця. Вишиванка вважалася справою не для чоловічих рук, її вишивали лише жінки. У цьому ритуалі є певне сакральне значення. Таким чином майбутня наречена підтверджувала міцність своїх почуттів, а вишита її руками сорочка вважалася такою, що містить потужний емоційний заряд та сильну енергетику. Здавна вірили: наскільки білою буде весільна сорочка для молодого, настільки добре цей чоловік ставитиметься до своєї дружини впродовж подружнього життя. Нині прогресивне жіноцтво значно менше займається рукоділлям, проте подарована вишита сорочка сьогодні теж свідчить про серйозність почуттів: таку особливу річ не станеш дарувати абикому.

2. Іван Франко був знатним модником і любителем вишиванки. У творчому доробку письменника є вірш “Сідоглавому”, де автор критикує позірність так званих патріотів, для яких любов до Вітчизни виявляється лише в зовнішніх ознаках. Йдеться, зокрема, про такі рядки: “Бо твій патріотизм — празнична одежина, а мій — то труд важкий, гарячка невдержима". Звичайно, зацитований уривок не стосується самого Івана Яковича, який проявив себе також і як знатний державний діяч. Іван Франко відомий і тим, що доречно комбінував вишиваний одяг із повсякденним убранням. Національну сорочку він одягав під піджак, і саме в такому образі письменник зображений на двадцятигривневій купюрі.

Читати далі

Вишиванка сьогодні — не просто красиве вбрання, а й спосіб висловити свої переконання й ідеї, утвердити свою позицію. Активні патріотичні люди з усіх куточків України організовують різноманітні акції й флешмоби, дрес-кодом у яких є вишиванка. Сьогодні розповімо про найвідоміший і наймасовіший із таких заходів — День вишиванки

Він відзначається щорічно у третій четвер травня, проте свято стало значно жвавішим і масовішим після подій Євромайдану. Цей день є досить молодим — його у 2007 році придумала відзначати тодішня студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а нині письменниця Леся Воронюк. Одного дня, спілкуючись із колегою, який тоді теж був убраний у національну сорочку, дівчина зауважила: студенти полюбляють це вбрання, тож було б добре всім разом зібратися й одягнути вишиванки. Так і вирішили. У 2007 році у вишиванках прийшло на пари кілька десятків студентів та кілька викладачів із факультету, де навчалася Леся Воронюк. А вже наступного року захід розрісся до масштабів всеукраїнського свята: ідею підтримують студенти з інших вишів, працівники шкіл, бібліотек, дошкільних навчальних закладів. Також до акції “День української вишиванки” долучаються представники діаспори та всі, хто любить Україну. Уже за кілька років свято стало всенародним: у травні в 2010 році у вишиванках можна було побачити лікарів, перукарів, модельєрок, кухарів, ба навіть кондукторів і таксистів! На наступне свято у Чернівцях зафіксували рекордну кількість людей, котрі прийшли у центр міста в вишиванках — понад 4 тисячі (цей рекорд навіть перевищив очікування організаторів, котрі розраховували на меншу підтримку). А швейне підприємство зшило вишивану сорочку завбільшки кілька метрів, якою прикрасили головний корпус місцевого університету. У 2012 ініціювали добрий почин — дарувати вишиванку малятам, котрі з'явилися на світ у день національної сорочки. Відтоді акції урізноманітнюються: дні вишиванки стають благодійними, на них збирають кошти онкохворим дітям, влаштовують велопробіги, організовують конкурси фотографій у вишиванках, у національних сорочках масово співають гімн. У цьому році також була оголошена ініціатива дарувати вишиванки бійцям, котрі захищають Україну на війні.

Читати далі

Сьогодні пропонуємо дізнатися, як вітчизняні модельєри роблять українську автентику затребуваною на модних подіумах. Наша розповідь — про дизайнерку Роксолану Богуцьку, для якої створення якісного національного етнічного вбрання стало справою життя.

 Королевою української вишиванки безсумнівно можна назвати львівську модельєрку Роксолану Богуцьку. Уже понад 15 років жінка створює національні убрання для найвідоміших жінок нашої країни та й просто для тих, хто цінує українське. У неї вдягаються Катерина Ющенко, Ольга Сумська, Руслана та інші поціновувачі національного колориту.

Читати далі

Уже не перший рік провідні світові дизайнери черпають натхнення з українських етнічних мотивів. Вишивка стала особливо популярною після того, як упродовж останніх років у різних куточках планети заговорили про нашу країну.  Про українську вишивку, яка підкорює світ, розповідає сайт Вишиванка.net

 Вишиванка є добрим способом розповісти про себе світові. Цікавість іноземців до нашої національної культури — дещо більше, ніж скороминуще модне явище. Такий інтерес свідчить про глибоке прагнення пізнати українські традиції. Французькі модники й модниці, приміром, почали вбиратися в вишите ще в 2005 році. Невдовзі після того, як відомий тамтешній дизайнер Жан Поль Готьє, будучи зацікавленим Помаранчевою революцією, відвідав нашу країну. Тут надихнувся національним вбранням і переосмилив його декорування у своїй колекції. Моделі виходили на подіум, який сам дизайнер нарік Києвом, у сукнях “Буковина”, “Крим”. Для назв використали також жіночі  імена. Зал для показів був розділений на зони, які теж носили назви українських міст. А на представлення колекції запросили тодішню першу леді Катерину Ющенко. 

Читати далі