У вишиванках волинського краю домінує лаконічність, витримана композиція та не перевантажені геометричні мотиви у візерунках. Здебільшого волинські вишиванки розкроювалися ножем, а крій жіночих та чоловічих сорочок практично не відрізнявся.
Притаманним для регіону є чергування геометричних фігур: зірки ритмічно змінюються ромбами, ті – ламаними лініями тощо. Маленькі деталі, поєднуючись між собою, складають єдиний орнамент. На волинських вишиванках південних районів можуть «рости» різні рослини: дубове листя, хміль, рожа, виноград, чорнобривці.
Геометрія, чіткість, щільність, лаконічність волинської вишивки зумовлена найпопулярнішими в краї техніками – занизування (одне з найдавніших мистецтв вишивання), хрестик. Завдяки цим технікам легко створити малюнок, що нагадує мальовничі волинські рельєфи. Композиційна витриманість доповнюється кольоровою: традиційна волинська сорочка – однобарвна, по біло-сірому полотні вишивається червоною (рідше вишневою) ниткою. Саме червоний, без жодних напівтонів, передає основне смислове навантаження. Лише під впливом європейської моди у пізніших століттях до цього домінуючого кольору додається чорний. Поєднання червоної барви та білого тла надає вишивці ритмічності й краси.
Хоч і за кроєм жіночі й чоловічі сорочки практично не відрізнялися (однакова довжина – нижче колін, але в жіночої був менший виріз), вони мали інші відмінності між собою. Жіноча вишиванка оздоблювалася орнаментами, розташованими на комірі, пазусі, рукавах. Ділянку біля коміра та на рукавах гаптували білим, блакитним, червоним кольорами – така мода з’являється на початку минулого століття. Навколо шиї сорочка туго призбирувалася, вишиванку доповнювали ґердани, дукачі, коралі або ж інше намисто. Комір також міг бути викладним і запинатися олов’яною шпонкою або вовняною смужкою червоного або зеленого кольору. І в чоловічих, і в жіночих вишивають рукави, комір та пазуху повздовжніми узорами.
Для чоловічих вишиванок використовується товстіше полотно, сорочки більш стримані від оздоб. По боках виробу вшиваються клини. Є різниця між сорочками «на кожен день» і святковими вишиванками: у перших нема коміра, а в других він – викладчастий або стоячий. Рукави можуть бути двох варіантів: або прямі, або зібрані в чохли, щільно призбирані. Були й вікові особливості: молодший юнак носив сорочку з грубого домотканого полотна, старший легінь або одружений чоловік, господар вбирався в вишиванку з тонкого полотна.
І в чоловічих, і в жіночих сорочках є схожі особливості крою. Традиційна волинська вишиванка має стан, рукави, уставки, клинки під рукавами, комір, чохли. Комір застібається на застібку, зроблену своїми руками з олова.
