Продовжимо розповідати про те, як відрізняються техніки вишивання в областях України. Сьогодні в добірці розкажемо про те, які вишиті сорочки полюбляли жителі різних куточків України: від Києва до Донецька й від Хмельницька до Криму.
Київщина. Вишиті сорочки цього краю мали такі особливості крою: комір-стійка, пишні рукави, оздоблений зубцями низ. У минулих століттях київські народні сорочки вишивали червоним, білим, синім, жовтим. Згодом на зміну синьому прийшов чорний (цей колір довше зберігає яскравість). Із поширених технік можна виокремити вирізування, гладь, настилування і, звісно ж, хрестик. Київські вишиванки декорувалися геометричними та рослинними мотивами: квіти, хміль, грона винограду, зірки. Вишиванки прикрашали ажурними мережками. А ще на Київщині була своя особливість: орнамент спочатку малювали на полотні, затим його обриси обшивали чорним, а потім додавали інші кольори.
Чернігівщина. Сорочки цього регіону вишиваються дрібними стібками, що візуально нагадує вишивку бісером (власне, така вишивка теж є популярною для чернігівського краю). Тонкі нитки, якими виконувалася вишивка, потребували неабиякої вправності від вишивальниць. Геометричні та рослинні візерунки вишивали білим кольором із незначними домішками класичних червоного та чорного. Виразність вишивки досягалась також завдяки поєднанню різних типів швів. Ажурна вишивка теж була у пошані.
Одещина. Тут вишивали хрестиком геометричні та рослинні орнаменти. Кольорова гама – чорний, червоний, синій та жовтий. В одеських вишиванок є особливості крою: щоб рукави мали пишний вигляд, тканину призбирували трохи вище ліктів. Верхня частина рукавів, відповідно, лишалася незачепленою, розшивали нижню.
Хмельниччина. У регіоні вишивали хрестиком, із товстих чорних ниток. Рідко можна було зустріти вкраплення інших барв (якщо траплялися, то це були різні відтінки червоного). Класичні хмельницькі сорочки дуже лаконічні й не вирізняються строкатістю.
Луганщина. У цьому регіоні вишиванки нагадують полтавські: на полотнах переважають зображення рослин та геометричні фігури. Можуть поєднуватися контрастні яскраві кольори, вишивають сорочки у техніці хрестиків та на півхрестиків, послуговуються зокрема і грубими нитками.
Дніпропетровщина. Місцеві майстрині вишивали манжети рукавів та комір чорним плисом та кольоровими нитками. Чорна барва була домінуючою на полотнах. Класичні техніки – вишиття низзю та ажурними мережками. Дослідники стверджують: такого поєднання різних узорів, як-то ромби, зірки, квадрати, трикутники та інші елементи, ще треба пошукати.
Донеччина. Особливості вишиванки цього краю зумовлені етнічною багатоманітністю краю. Із кольорів наявні білий, сріблястий, золотистий, зелений, синій. Із орнаментів трапляються рослинні, а ще – астрономічні (сонце, зірки, місяць), зооморфні (наприклад, птахи). Сорочки оздоблюють мережкою.
Запоріжжя. Із візерунків найпопулярнішими були різні квіти та калина. Кольорова гама – досить класична: домінуючий червоний із домішками чорного. Із символів була поширеною ламана лінія – вона означає лінію щастя. Із геометричних фігур вишивали ромби, тобто символ добробуту й родючості.
Сумщина. Тут вишивали гладдю, білими нитками. Із кольорів майстрині вибирали сірі, червоні. Візерунки по обрисах обводили чорними нитками.
Херсонщина. На вишиванках цього краю часто зображають тварин: від зозулі, півня до коня і навіть оленя. Ще тут полюбляють рослини, зокрема різні квіти. Давні вишиванки виконані чорними нитками, також поширеною є вишивка білим по білому.
Крим. На місцевих вишиванках найчастіше можна зустріти квіткові мотиви. Вишивка тут значно відрізнялась від решти країни. Кожен візерунок ніс у собі певний символ. До прикладу, косі гілки прикрашали сорочки молодих дівчат, бо цей орнамент означає розвиток та зміни. Гвоздики ж призначалася для старших модниць.
Черкащина. Квіти, геометричні фігури, зображення інших рослин вишивали здебільшого червоним. Візерунки розбавляли вкрапленням приглушених темних кольорів.
Миколаївщина. Сорочки з регіону мають певні особливості крою. Це різні горловини — з вузьким або широким коміром-стійкою або з викладеним комірцем тощо. Виріз навколо шиї часто був чотирикутним, а рукави падали вільно, не збираючись на зап’ястках. Кольорова гама складається з типових чорних та червоних кольорів, рідше – сірого та сіро-голубого.
Кіровоградщина. У пошані була класична чорно-червона кольорова гама. Зображення рослин майстрині передавали зумисне реалістичними, із найменшими деталями. Часто вишивали грона винограду, у яких навіть зображали блиск ягід.
