Перше видання, датоване 1840 роком, знакової для всіх українців книжки перенесли на полотно майстрині з міста Рівного – Олена Медведєва та Анна Тимошок. Таким чином жінки вшанували 200-ту річницю з дня народження найвідомішого українського письменника Тараса Шевченка. Нині їхній витвір милує око жителів та гостей різних українських міст. Так, вишитий «Кобзар» можна було неодноразово побачити у Музеї Тараса Шевченка, Музеї книги, що в столиці, в експозиційних залах Рівненського краєзнавчого та Острозького музеїв. Як створювався витвір вагою понад три кілограми, дізнавайтеся з нашої публікації
Тут усе – від тексту до найдрібніших деталей – є працею ручної роботи і відповідає оригінальній друкованій версії. У вишитій книзі точно відображена орфографія та відтворені рядки, що складаються тільки з крапок. «Кобзар» вишивався у трьох техніках: хрестик, стебнівка та гладь. Кожна літера заввишки п'ять міліметрів «виведена» чорною ниткою. Друковані шрифти вишиті стебнівкою, ілюстрації — хрестиком. Стебнівкою жінки без скорочень відтворили зміст восьми поетичних творів. Біля їхніх назв вказані авторські присвяти. Вишиті тексти «Кобзаря» доповнені ілюстраціями, у малюнках відтворено шість малярських творів Тараса Шевченка періоду його ранньої творчості. Цікаво, що малюнок «Звільнення апостола Петра з темниці» співзвучний із обставинами звільнення самого Шевченка з кріпацтва. Не оминули майстрині й картини Тараса Григоровича «Катерина», намальованої за мотивами відомої однойменної поеми.
Задум перенести «Кобзар» зі сторінок на полотно виник у пані Олени Медвєдєвої. Літераторка за фахом, вона три роки тому разом із сином, котрий є переможцем конкурсу «Єднайтеся, брати мої», відвідала могилу Шевченка в Каневі. Атмосфера на Чернечій горі надихнула жінку вишити «Кобзар», до речі, у такій манері він виконаний уперше в світі. Із втіленням ідеї в життя взялася допомагати подружка — дизайнерка Анна Тимошок. У цьому творчому тандемі їй відвели роль художньої редакторки ексклюзивного видання. Від задуму до реалізації пройшло два роки. Упродовж цього часу макетували фоліант, розробляли схеми, вишивали тексти й малюнки.
Особливим етапом у підготовці була попередня обробка полотна. Затим – власне вишивання, схеми для якого заздалегідь заклали в комп'ютерній програмі. Щоб «вималювати» хрестиком кожну ілюстрацію, слід було витратити по місяцю часу. Ретельно треба було потрудитися і над тим, щоб підібрати якомога вдалішу кольорову гаму.
Опанували майстрині й нову техніку вишивання, що зветься стебнівка (ручна строчка). Задля автентичності консультувалися з Марією Корнійчук – шевченкознавицею зі столиці. Довелося запастися неабияким терпінням – окремі сторінки переробляли тричі, коли були похибки у творчому почерку. Іноді доводилося жертвувати сном та дозвіллям. Як виявилося, недарма: довгі години сидіння вилилися в 48 «аркушів» із параметрами 36,5х26 сантиметрів. Готова книжка виявилася довершеною: гармонійно виглядають і шрифти, і розмір літер, і місткість тексту, й ілюстрації. Вишили навіть автопортрет юного Тараса Григоровича. Все оправили в шкіряну палітурку, виготовленою у стилі стародруків. Золотими нитками виблискує назва книжки, ім'я та підпис автора, ідентичний оригіналу.
Нині шедевр рівненських рукодільниць мандрує нашою країною. Книжка побувала в багатьох музеях та експозиційних центрах. Авторки фоліанта тим часом мають сподівання: таке оригінальне прочитання багатьом припаде до душі й змусить глядачів перечитати спадщину українського пророка. Також Олена та Анна плекають нову мрію – щоб «Кобзаря» оцінили за кордоном. А тоді можна братися за вишивання творів інших класиків української літератури.
Такі от таланти живуть в нашій країні! Підписуйтесь на сторінки нашого інтернет-магазину "Вишиванка.Нет" в соцмережах і ви будете дізнаватися ще багато цікавих фактів про вишивку і українські вишиванки - http://vyshyvanka.net