Вишивка: техніки вишивання

За способом нанесення стібків (заданого розміру чи довільного) усі вишивальні техніки можна поділити на рахункові і не рахункові (довільні). У літературі про вишивку зустрічаються різноманітні варіанти класифікації технік.

В Україні зафіксовано більше 100 технік вишивання. Оскільки багато способів нанесення узорів на тканину відрізняються один від одного лише незначними деталями, то це дає можливість об’єднати їх у групи, скажімо, мережки, різні змережувальні шви та ні. Крім того, усі способи творення узорів на тканині групують у три блоки:

-          позитивний однобічний (хрестик, поза голковий шов, колодки тощо);

-          позитивно-негативний двобічний – спосіб нанесення стібків, коли на зворотному боці утворюється візерунок – негативний відбиток узор з лицевого боку (низинка, занизування);

-          позитивний двобічний – це вишивка, коли на лицевому і зворотному боці спостерігається ідентичний узор (качалочки, кривулька, верхоплут, лиштва, штампівка, виколювання).

Деякі дослідники народної вишивки поділяють техніки вишивання на «глухі» і «прозорі». Глухими названо техніки, якими декорують тканини суцільним зашиттям. Під час вишивання прозорими техніками виникає необхідність розділити фактуру тканини, витягнувши нитки основи чи піткання (мережки, вирізування, виколювання). –>>

Вишивка: особливості народної вишивки в Україні

Цей вид мистецтва виник давно – корені його сягають у глибину віків. Мабуть, ніколи не зможемо ми довідатися, хто і коли вперше здогадався втілити в узорний мотив красу рідної природи, свої переживання та відчуття, бо з огляду на недовговічність тканини та ниток наука позбавлена можливості точно визначити час виникнення цього мистецтва. Адже зразки найдавнішої вишивки у музеях Європи віднять до V ст. н.е., а пам’ятки української вишивки збереглися лише за кілька останніх століть (найбільше у музеях вишивок ХІХ ст.). Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і мандрівників минулого дозволяють стверджувати, що початки мистецтва вишивання на території, яку займає сучасна Україна, сягають сивої давнини і розвиток його не переривався ніколи – починаючи з незапам’ятних часів і до наших днів. Елементи символіки сучасних орнаментів української народної вишивки перегукуються з орнаментами, якими прикрашали посуд давні мешканці території нашої країни – трипільські племена (доба пізнього неоліту і початку періоду бронзи). –>>